Бути лікарем – це не просто професія, а спосіб життя. Це постійна турбота про пацієнтів, відповідальність за їхній стан і безперервне навчання. Але що робити, коли втома та емоційне виснаження стають частиною щоденної реальності? Особливо в умовах війни, коли рівень стресу зростає, а підтримка потрібна не тільки пацієнтам, а й самим лікарям.
Анастасія Гноєва – лікарка-педіатриня-неонатологиня із Дніпра. Як і багато її колег, вона працює в умовах підвищеного навантаження, шукаючи баланс між професійними викликами та власними переживаннями. Взяти участь у проєкті "Профілактика професійного вигорання медиків, які здійснюють супровід вагітних та родин із новонародженими дітьми" стало для неї несподіваним, але надзвичайно важливим рішенням.
Робота для майбутнього
“Мене звати Анастасія, я лікарка-педіатриня-неонатологиня. Проживаю та працюю в Дніпрі. Люблю читати книги, готувати та відкривати для себе нові гастрономічні горизонти.
Останні роки стали викликом для кожного українця. Війна змінила життя, наповнивши його тривогами та невизначеністю. Як лікар, я щодня працюю в умовах підвищеного стресу. Іноді здається, що баланс між професійним обов’язком та власними переживаннями – це тонка межа, яка може розчинитися будь-якої миті.
Проєкт, у якому я взяла участь, став для мене несподіваним, але дуже важливим відкриттям. Колеги запропонували мені пройти тренінг щодо боротьби з професійним вигоранням. Тоді я не підозрювала, наскільки ця можливість змінить моє сприйняття роботи й життя.
Три важливі відкриття, які змінили погляд на роботу і життя
1️⃣ Я не сама.
Я зустріла людей, чиї історії та емоції відгукнулися у моєму серці. Ми поділилися власним досвідом, підтримали одне одного й зрозуміли, що наші почуття – це не слабкість, а частина професійного шляху.
2️⃣ Вікарна травма – це реально.
Я дізналася, що емоційне виснаження може бути не лише через фізичну втому, а й через співпереживання пацієнтам. Це змусило мене переосмислити своє самопочуття та зрозуміти, що турбота про себе – не примха, а необхідність.
3️⃣ Відпочинок – це не розкіш, а необхідна умова якісної роботи.
Виснажений лікар не може бути ефективним. Я почала впроваджувати у своєму житті невеликі паузи для відновлення й помітила, як змінилося моє ставлення до роботи.
Я знову дозволила собі мріяти
З початком повномасштабного вторгнення планувати щось на майбутнє стало складно. Був час, коли я навіть забороняла собі мріяти. Але сьогодні я розумію: саме мрії та цілі допомагають нам жити далі.
Я хочу піти на танці. Хочу навчитися грати на гітарі. Хочу піднятися на Говерлу з чоловіком. Хочу подарувати мамі морську свинку. Виявляється, я так багато всього хочу!
Я безмежно вдячна команді проєкту за знання, натхнення та можливість повернути собі внутрішній баланс. З нетерпінням чекаю нагоди поділитися своїм досвідом з колегами, щоб ще більше людей змогли знайти підтримку, розуміння і силу рухатися вперед”, – коментує Анастасія.
Історія Анастасії – це приклад того, як важливо піклуватися не лише про пацієнтів, а й про себе. Сьогодні вона продовжує працювати лікарем, ділитися знаннями з колегами та будувати свої плани на майбутнє. Адже навіть у найскладніші часи важливо дозволяти собі мріяти та йти вперед.
